Правда у кожного своя

У народі кажуть, що правда у кожного своя.
Важко не погодитись, особливо, коли доводиться оцінювати чиїсь дії, вчинки, знання. Один учень щодня після школи по 2 години працює індивідуально з наставником, старанно і наполегливо виконуючи домашні завдання, але на уроках і контрольних без свого наставника не в змозі виконати найпростіших завдань, і в щоденнику завжди низькі бали. Інший учень легко відтворює почуте на уроці, тому майже не займається навчанням. і має завжди високі бали. І тут у кожного своя правда: вчитель має критерії оцінювання і виконує держстандарти. А де ж тоді правда? Або: у школі працює 30 вчителів: згуртований дружний колектив професіоналів. Міжнародний фонд вирішує преміювати колектив, та раптом хтось починає викреслювати зі списків на преміювання педагогів, які, на його думку, не тим кольором (чи не тою мовою, інтонацією) пишуть на дошці в цій же школі… І де ж тоді правда? А правда, все-таки, у кожного, насамперед у душі.
Закони людяності, честі і совісті, -ось правда. Та і вона – у кожного своя.