“Мандрівна академія”, “людина-університет” своєї епохи. Це про Григорія Сковороду. За життя він не видав жодної книги. Натомість читачі його шукали самі, масово читали та цитували, переписували рукописи та пропагували їх. Про нього у творах згадував сам Тарас Шевченко: “Кругом листочки обведу та й списую Сковороду”.
«До господарської роботи непридатний…»
Саме так вважав про свого талановитого сина батько, Сава Сковорода. Тож посприяв тому, щоби він мав зовсім іншу долю.
Народився Григорій у родині рядового козака на Полтавщині, 22 листопада (3 грудня) 1722 року. Мати Сковороди мала кримськотатарське походження. З дитинства, Григорій ріс заглибленим у свої думки хлопчиком, багато часу проводив на самоті. До господарської роботи Сковорода теж брався неохоче, тож батьки вирішили віддати його на навчання. Спочатку — у дяківську школу, потім — у Києво-Могилянську академію.
- Григорій мав відмінний музичний слух та чистий голос. Тож окрім Могилянки, він навчався в Глухівській співацькій школі. Зі школи, він потрапив до Петербурзької царської хорової капели, брав участь у виступах.
- Григорій Сковорода не бажав заводити стосунки чи навіть просто закохуватися. Та така доля не оминула юнака: йому все ж припала до душі дівчина, а згодом він запропонував своїй обраниці одружитися. Однак в останній момент передумав: втік просто з-під вівтаря.
- Сковорода абсолютно нікого не боявся та не поважав високі чини. Він вважав, що людину варто оцінювати за її розумом та досягненнями, а не за статусом у суспільстві.
- Одного разу, імператриця Катерина ІІ забажала особисто побачити відомого філософа. При зустрічі, Григорій не вклонився їй. Коли ж Катерина запитала, чому він не хоче кланятися, Сковорода спокійно відповів: «Не бажав я тебе бачити, ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, якщо я перед тобою удвоє зігнуся?»
- Під час учительської роботи, Сковорода теж був не надто тактовним. Замість оцінок, він «нагороджував» учнів словесно. Так, від нього легко можна було отримати таку характеристику, як «вельми туп» або «справжнє безглуздя». Та, незважаючи на це, студенти ставилися до Григорія прихильно.
- Є думка, що Сковорода умів бачити майбутнє. Так, за переказами, він покинув Київ за декілька днів до того, як там почалась епідемія чуми, а також самостійно викопав собі могилу в день смерті.
Основною метою людського життя Григорій вважав самопізнання. Саме цій справі він присвячував максимум часу.
- З 1769-го, Сковорода вів мандрівне життя, не засиджуючись довго на одному місці. Фінансові та матеріальні блага теж мало хвилювали філософа: у побуті та своїх звичках він був надзвичайно скромним. Мандрівна торбина, яку Григорій завжди брав із собою, вміщувала сопілку, книжки та власні рукописи.
- За своє життя, Сковорода не видав друком жодного твору, але зовсім не переймався через це.
- Григорій вкрай мало часу витрачав на повноцінний відпочинок та сон: не більше 4-х годин на добу. Завжди старався вставати зі сходом сонця.
- Скромним був і раціон Сковороди: він не вживав м’ясо та рибу, харчувався переважно молочними продуктами, свіжими фруктами та овочами. Проте, дивує й такий факт, Григорій полюбляв шалено дорогий (на той час) сир пармезан, який передавали йому із Франції друзі.
Афоризми Григорія Сковороди – це невмируща мудрість, яка є вічною і актуальною для українців. Читаючи ці афоризми, розумієш усю філософську глибину особистості Григорія Сковороди.
Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.
У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.
Фальшива позолота блищить краще від самого золота.
З видимого пізнавай невидиме.
Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.
Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.
Бери вершину і матимеш середину.
Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.
Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках!
Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.
Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.
Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
Лід на те й родиться, аби танути.
Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
Не за обличчя судіть, а за серце.
Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце — справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий; серце вепрове — вепр, хоч подоба бобра.
Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.
Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.
Тінь яблуні не заважає.
Не розум від книг, а книги від розуму створились.
Сковорода – це справжня скарбниця мудрості.
Філософська спадщина Григорія – унікальне явище в українській культурі. Пропонуємо вашій увазі збірку кращих висловів.
Не боїться совість чиста навіть Перуна вогниста!
Світло бачиться тоді, коли світло є в очах.
Людина дивиться на лице, а Бог – на душу.
Любов викликається любов’ю.
Як глупе все те, що противне блаженній природі!
Краще бути природнім котом, ніж левом з ослячою природою.
Не бійся вмерти тілесно, бо будеш кожної хвилини терпіти смерть духовну.
Не знаю навіщо носиш меч, якщо не на січ, для якої він зроблений. Не знаю, навіщо носиш тіло, якщо щадиш віддати його на те, навіщо хтось цим тілом одягнений.
Світ спить, глибоко простягнувшись… А наставники його, що пасуть Ізраїля, не тільки не пробуджують його, але ще й погладжують: “спи, не бійся”.
Біблія – це семиголовий дракон, що розливаючи хлющі гірких вод, цілу кулю земну покрив
О, душе моя! Знай, що читати Біблію і перелічувати його (Змія) брехні – це одне й те саме.
Біблія взагалі є дурною і розладнаною дудою… колючий терновник, гірка і несмачна вода, якщо сказати за Павлом – “дурнота божа”; або скажу: лайно, мотика, дрянь, грязь, гній чоловічий, в якому Бог велить Єзикіїлові заховати ячмінну паляницю.
Ніяким чином не можна пізнати Господа, не пізнавши самого себе.
Віруймо, що Бог є в людськім тілі. Є справжній Він у тілі нашім видимім:
неречовинний – у речовиннім, вічний – у тліннім, один у кожнім з нас, і цілий у кожнім. Бог у тілі і тіло в Бозі, але не тіло Богом, ані Бог тілом.
Не шкодуй руки, і вдар кресалом, і викреши вогонь у себе вдома, щоб не ходити по сусідах і не просити: “позич мені вогню”!