Обдарованість та проблеми виховання обдарованих дітей

Не робіть висновок про здібності за легкістю засвоєння. Успішніше і далі йде той, хто в муках перемагає себе і труднощі. Любов до пізнання — ось головне мірило.

Антуан де Сент-Екзюпері

 Виконала практичний психолог

Звягельська Наталія Вікторівна

Зміст

Вступ

  1. Обдарованість та її виявлення.
  2. Категорії та сфери обдарованості.
  3. Опис психодіагностичних методик, які використовуються при роботі з обдарованими учнями .
  4. Корекційна робота з обдарованими дітьми
  5. Особливості роботи з обдарованими дітьми.

Додатки

Список використаної літератури

 Вступ

Глобальні соціально-економічні перетворення у нашому суспільстві виявили потребу в людях творчих, активних, неординарно мислячих, які здатні нестандартно вирішувати поставлені завдання та на основі критичного аналізу ситуації формулювати нові перспективні задачі.

Проблема раннього виявлення та навчання талановитої молоді пріоритетна в сучасній освіті. Від її вирішення залежить інтелектуальний та економічний потенціал держави. На сучасному етапі розбудови освіти можна спостерігати підвищений інтерес до проблем обдарованості, її виявлення, навчання та розвитку обдарованих дітей, проблемам підготовки педагогів до роботи з ними.

У державних документах про діяльність середніх загальноосвітніх закладів підкреслюється, що вирішення проблеми формування творчої особистості, розвиток здібностей та обдарувань юного громадянина значною мірою залежить від учителя, творча діяльність якого стає міцним засобом формування і розвитку здібностей та обдарованості школярів.  Гуманізація та демократизація педагогічної праці, спрямованість її на розвиток особистості дитини сприяють створенню мережі нетрадиційних типів шкіл, розробці альтернативних систем освіти, авторських методик навчання. Проблема виявлення і розвитку обдарованих дітей вимагають сьогодні від учителя вміння працювати в творчому режимі, нестандартних напрямах, постійно удосконалювати професійну діяльність, створювати свою творчу лабораторію, опановувати специфічними формами і методами роботи з обдарованими дітьми у навчально-виховному процесі.

Обдарована особистість є великою цінністю суспільства. Відтак, освіта обдарованих виступає об’єктивним гарантом його подальшого соціально-економічного й культурно-політичного розвитку. Від­повідно актуалізується гуманітарна корекція сфери освіти, перегля­даються її концептуальні та методологічні засади, уможливлюється її реформування і дотичні до нього зміни у вихованні особистості в напрямі орієнтування на її різносторонній потенціал, розвиток обдарованості й таланту.

Талановиті діти – це величезне загальнолюдське багатство, неоціненний національний статок. Сам факт їх існування гарантує людству гідне існування. Кожна дитина обдарована по-своєму. Для того щоб зберегти національне багатство, примножити його і використовувати з максимально можливою користю, необхідно навчитися допомагати особистості віднайти себе і правильно оцінити, обережно підтримувати її розвиток .

На рубежі XX—XXI ст. окреслилися принципово нові риси світової цивілізації, пов’язані з особливостями функціонування постіндустріальних суспільств, інфор­маційних технологій, процесів глобалізації, що дає під­стави стверджувати про формування нової цивілізації — ноосферно-космічної. Найбільшого успіху досягатимуть держави, які мають висококваліфіковані кадри у високотехнологічних галузях виробництва. Тому проблема обдарованості, творчості, інтелекту виходить на передній план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів.

Закон України «Про освіту» передбачає з метою роз­витку здібностей, обдарувань і таланту дітей створення профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спе­ціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, навчаль­но-виховних колективів, об’єднань. Найбільш обдарова­ним дітям держава надає підтримку і заохочує їх (виділяє стипендії, направляє на навчання і стажування до провід­них вітчизняних і зарубіжних освітніх центрів)

Обдарованістьіндивідуальна потенціальна своєрідність задат­ків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у пев­ній галузі діяльності.

У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціональ­но-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам). Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (ро­зумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності.

В умовах загальноосвітньої школи важливо правиль­но організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самови­ховання.

Обдаровані дітидіти, в яких у ранньому віці виявляються здіб­ності до виконання певних видів діяльності.

Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираже­ними можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний «серед­ній» рівень, їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.

Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам’ятовуванням на­вчального матеріалу, розвинутими навичками самоконт­ролю в навчальній діяльності, високою працездатністю то­що, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, сво­бода самовияву, багатство уяви, сформованість різних ви­дів пам’яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи.

Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готов­ність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку. Мислен­ня їх відзначається високою оперативністю (продуктив­ністю). Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується одні­єю проблемою, постійно розширюється, що є стимулом розумової активності.

Тому учні повинні мати сприятливі морально-психо­логічні умови для активної навчальної діяльності, вико­нуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю.

Соціальні та психолого-педагогічні підходи до визначення сутності “природи” обдарованості відзначаються певною неоднозначністю; ми виходимо в нашому дослідженні з теорії про здібності і обдарованість Б.М.Теплова, Н.С.Лейтеса, О.М.Матюшкіна, В.О.Моляко .

Аналіз наукових досліджень цих вчених дає змогу виявити структурні типи обдарованості та сформулювати таке розуміння їх сутності.

Обдарованість можна розглядати як високий розвиток здібностей людини, що дає їй змогу досягти особливих успіхів у діяльності.

Загальна обдарованість – високий розвиток інтелектуальних здібностей за умови достатнього обсягу знань.

Творча обдарованість – високий розвиток творчих здібностей, схильностей і прагнень до творчої роботи.

У своєму дослідженні ми відзначаємо, що обдарована дитина – це дитина, яка виділяється серед своїх колег яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевершує певний умовний “середній” рівень (за В.О.Моляко).

У процесі аналізу різних підходів до визначення сутності природи обдарованості ми прийшли до висновку, що обдарованість дитини проявляється і розвивається насамперед у творчій діяльності і обумовлюється мотивацією навчальної діяльності, характерологічними та індивідуальними особливостями прояву обдарованості.

  1. Обдарованість та її виявлення.

 Ми часто запитуємо себе: «Яку дитину можна вважати обдарова­ною?» Обдарованість це що?

Розгляньмо психологічні харак­теристики обдарованих дітей у по­рівнянні з іншими. Часто зазнача­ють, що обдарована дитина – рід­кісне явище, яке трапляється серед різних верств населення, незалежно від соціального статусу батьків. На­водять психологічні особливості об­дарованих дітей і наголошують на необхідності свідомого управління розумовим розвитком дитини.

Останнім часом у психологіч­ній науці та освітянській практиці значну увагу приділяють проб­лемі творчих та інтелектуальних здібностей. Доведено, що зв’язок між цими здібностями нелінійний, тобто високий інтелект не завжди пов’язаний з високим рівнем розви­тку творчих здібностей, і навпаки, творчі здібності можуть бути при­таманні людині з невисоким інте­лектом.

Творчість це завжди творен­ня, тобто побудова нового та ори­гінального, нестандартне бачення в звичайному нових можливостей його функціонування, або впро­вадження його як частини в нову систему, можливість продукувати значну кількість ідей. Що стосу­ється творчих можливостей дітей, то вони реалізуються в різних ви­дах їхньої діяльності, а саме: в грі, навчанні, спілкуванні, праці. Так, граючись, дитина створює в своїй уяві певні «продукти», реалізує ба­жаний задум, продукує багато ідей. Вона почувається вільно і не скута досвідом, знаннями, не обмежена заборонами, які не дають їй вільно розпоряджатися предметами, мате­ріалами тощо. Через такий ігровий тренінг творчості проходить кожна дитина, і він їй необхідний, адже саме в ігровій діяльності дитина навчається бачити не лише стан­дартні способи використання тих чи інших предметів. Так, кубики – це цегла для зведення будинку, га­ража, з них можна зробити маши­ну, вони можуть перевтілитися на паркан, колодязь, потяг, літак – на що завгодно. Отже, дитяча твор­чість, хоча й не дає об’єктивно значущих продуктів, але за своєю психологічною суттю, перебігом і суб’єктивним переживанням не від­різняється від творчості дорослих. Більшість авторів, які досліджу­ють творчість (Дж. Гілфорд, Е. Торренс), визначають чотири ознаки творчої обдарованості:

  • оригінальність ідей і про­дуктів;
  • гнучкість словесного й образ­ного мислення;
  • здатність знаходити ідеї в складних і обмежених ситуаціях.

Ці ознаки характеризують і ди­тячу творчість.

Оригінальність як здатність до нового, незвичного і нестандартного розв’язання про­блем яскраво виявляється вже на рівні старшого дошкільного віку. Шестирічні діти граються: вмить книжки, які діти розклали одна за одною, перетворилися на «річку», яку дівчатка переходили, злякано піднімаючи платтячка, щоб їх не замочити. Неможливо повірити, що вони йдуть не по воді.

Здатність знаходити ідеї в но­вих і складних ситуаціях, пропону­вати нові способи використання предметів особливо властива ді­тям. Практично, це – нестандартне бачення предмета, використання його функцій у новій ситуації. Ба­гато відкриттів було зроблено саме завдяки цій особливості творчості. Згадаймо хоча б яблуко Ньютона, падіння якого стало поштовхом до відкриття закону тяжіння. Для ди­тини таким «яблуком» може бути будь-що. Скажімо, гра «Готування обіду». Тут знадобиться все: ма­ленькі м’ячики стануть овочами, з кубиків буде зроблено газову плиту, коробка перетворюється на візок, у якому привезуть фрукти, тощо. Важко навіть перелічити всі можливі варіанти і способи вико­ристання будь-якого предмета, які може вигадати дитина. Але най­частіше діти користуються одним правилом: нове використання пред­мета має бути пов’язане з формою й загальним виглядом цього предме­та, тому, скажімо, не застосовують виделку або якийсь посуд як буді­вельний матеріал, а шукатимуть щось більш «схоже».

Ось такий приклад. Оленка грає в «пошту», отже, їй треба від­правити вантаж. Миттю коробка з-під взуття перетворюється на скриньку, до якої вона вкладає все, що потрібно передати адресату. Шворочку теж знайдено, «олі­вець, ручка, папір?» немає про­блем. Але як бути із штемпелем і сургучем? Замислившись лише на секунду, дівчинка бере шматочок шоколаду, знаходить у своїх іграш­ках, «шахову королеву», розминає в руках шоколад і, притиснувши «ко­ролевою», робить «печатку». У цій ігровій ситуації всі ознаки творчос­ті: визначення функції предмета і використання цієї функції в новій ситуації.

Ознака творчості – образ­на гнучкість як здатність змінити форму об’єкта так, щоб побачити його нові можливості, дуже яскраво виявляється в дитячій творчості. У дитячому віці образна гнучкість – це найтиповіша форма вияву твор­чості. Адже дитяче мислення пере­важно образне, дитина ще чуттєво сприймає навколишній світ. Вона на кожному кроці перевтілює об’єкти в нові образи, помічає в предметах те, чого не бачать дорослі. «Мамо, я тобі приніс маленьке ти­гренятко, – і показує порожню до­лоню. Воно обідатиме зі мною, а потім я його покладу спати і роз­повім казку», каже матері шес­тирічний хлопчик. Мама змушена поставити на стіл ще одну тарілку, покласти виделку і ложку адже треба нагодувати «тигреня».

Семантична, або словесна, гнучкість мислення виявляється в дитячому віці у формі підвищеної чутливості до мовлення. Дитина ставиться до мовних форм слова і вислову як до живих об’єктів. Наприклад, одяг у дитини асоці­юється з тим конкретним пальто, платтям, курточкою, в які її одяга­ють; меблі – це конкретний стіл, стілець, шафа тощо. Таке образне сприймання нового матеріалу є основою мовної творчості дітей, ди­тина дуже жваво реагує на словесні рими, що позначається на мовній творчості: складанні віршиків, но­вих слів тощо.

Визначають за­гальну і спеціальну обдарованість. Загальна це, можливо, той при­родний інтелектуальний й творчий потенціал, який закладений приро­дою й може виявлятися в людини в будь-якому віці: в одних талант прокидається дуже рано, в інших він пробуджується в юнацькі або досить зрілі роки. Як правило, такі люди талановиті в багатьох сферах діяльності. Досить згадати Леонардо да Вінчі або Михайла Ломоносова, щоб переконатися в цьому. Спе­ціальні здібності обмеженіші, адже вони спрямовані специфічно в певну галузь науки, мистецтва, тех­ніки тощо.

Спеціально обдарована людина неначе ізолює себе від інших видів діяльності, концентруючи увагу і зосереджуючись у певному напря­мі. Виявлення спеціальної обдаро­ваності дуже часто спостерігається в дошкільному і шкільному віці в багатьох талановитих людей у му­зиці, спорті, мові, математиці тощо. Це прояви талановитості.

Що стосується виявлення предметно-спрямованих здібностей і причин їхньої спеціалізації, багато дослідників вважає, що вони ґрунтуються на природних індивідуальних психофізіологічних особливостях. Ідеться, насамперед, про півкульну організацію мозку. Існує загальна думка, що ліва півкуля обробляє інформацію лінійно, аналітично і логічно, а права глобально, ре­лятивно, синхронно та інтуїтивно, отже нелінійно. Функція правої півкулі сприймання структур, зв’язків, почуття прекрасного.

У шкільних заняттях головна роль належить лівій півкулі, що значною мірою знижує діяльність правої. Саме тому діти з розвине­ним гострим образним сприйман­ням, тяжінням до структурованості, встановлення зв’язків і закономір­ностей найбільше страждають від шаблону лінійності. Результати діяльності правої півкулі можуть бути надзвичайно тонкими, струк­турно організованими, практично важливими, але взаємодія обох пів­куль продукує значно вагоміший результат. Отже, знання та нави­чки, що накопичуються завдяки взаємодії лівої півкулі з інтуїцією й натхненням, які продукує права пів­куля, дають високі художні досяг­нення. Як стверджують дослідники цих питань, «логічне, послідовне, лінійне мислення не повинно бути знеціненим у гонитві за цілісним, інтуїтивним, релятивним мислен­ням» (Дж. Гілфорд).

Отже, шкільна програма, хоч вона і є певним гальмом творчості, створює необхідні умови для роз­витку творчих здібностей дитини. Лише поєднання лінійності, шабло­ну, дотримання алгоритмів, правил дає розквіт оригінальності.

Аналізуючи біографії видатних людей, можна помітити їх величез­ний потяг до знань. Вони ретельно вивчали те, над чим працювали,  відповідну літературу, світові до­сягнення, знали найменші деталі. Наприклад, К. Ціолковський зі сво­єї мізерної платні витрачав усі ко­шти на прилади і книжки. У. Дісней приділяв велику увагу вивченню досягнень у галузі кінематографа (музичний супровід, колір тощо) і запроваджував їх у мультфільмах. І. Франко настільки був обізнаний не лише в поезії та літературі, а й у багатьох суміжних галузях, що його справедливо називали енци­клопедистом.

Нова ідея, винахід, творіння можливі за умови ґрунтовної обі­знаності в тій сфері, яка стала пред­метом творчості. Тому весь період шкільного навчання є реальною підготовкою до справжньої твор­чості, яка чекає свого вияву в стар­шому віці.

Діагностика і розвиток це виявлення зародків індивідуальної предметної спрямованості, інте­ресів. Так, специфічна мистецька обдарованість характеризується перевагою сенсорики і підвищеної чутливості над вербальними про­цесами (це може бути перевага яко­гось органу чуття або певна взаємо­дія кількох органів чуття). Музичні здібності пов’язані з чутливістю дитини до музичних (організованих звуків), хореографічні  – із взаємо­дією слухової й моторної чутливос­ті; художні поєднують чутливість до кольорових подразників з високорозвиненою руховою активністю кисті руки. Усі ці складні індивіду­альні поєднання, які, безумовно, є вродженими, можуть бути розви­нені за наявності відповідного ото­чення.

Відомий американський дослід­ник Б. Блум (1981), ґрунтуючись на даних, отриманих під час обстежен­ня видатних людей, створив модель виховних і освітніх прийомів, які допомагають розвиткові таланту. Найцікавіше відкриття, яке він зро­бив у результаті численних інтерв’ю з відомими музикантами, математи­ками та олімпійськими чемпіонами, полягало в тому, що сім’я завжди активно допомагала цим людям. Він стверджував, що ніхто з них не досягнув би таких результатів без допомоги сім’ї.

Шкільне навчання ґрунтується переважно на засвоєнні стандарт­ної інформації. Це пов’язано з до­мінуванням шаблонного, лінійного і логічного мислення. Проте воно є необхідним етапом розвитку об­дарованості й творчих здібностей, оскільки забезпечує високий рівень знань, інформативності, які необ­хідні для подальшого розвитку обдарованої дитини. Молодший і се­редній шкільний вік – початок ін­дивідуальних виявів обдарованості різної спрямованості й ступеня розвитку. Індивідуальний розвиток обдарованості закладений у психо­фізіологічних, сенсорних, когнітивних особливостях дитини. У одних дітей останні можуть стимулювати мистецькі здібності й мистецьку творчу спрямованість, в інших – наукову, технічну, лідерську, підприємницьку тощо.

У наші дні проблема виявлення, розвитку і навчання обдарованих дітей викликає значний інтерес у психологічних і педагогічних колах. Численні дослідження особливостей розвитку обдарованих дітей підкреслюють актуальність цієї проблеми як у нашій країні, так і за кордоном. Обдарованими називають дітей, які, на думку фахівців, через видатні здібності демонструють високі досягнення в одній або декількох сферах: інтелектуальній, у сфері творчого або продуктивного мислення, організаторській, художній, спортивній та ін. Чітких критеріїв обдарованості дотепер не вироблено, хоча більшість фахівців погоджуються з думкою, що обдарованим дітям притаманний випереджальний розвиток, тобто випередження своїх однолітків за низкою психічних параметрів. У пізнавальній сфері це виявляється у надзвичайній допитливості, здатності стежити за декількома процесами одночасно, активно досліджувати навколишній світ, сприймати зв’язки між явищами і робити відповідні висновки, створюючи в уяві альтернативні системи тощо. Перевищення середньовікових норм на стадії «прийому» інформації поєднується з відмінною пам’яттю і раннім мовленнєвим розвитком, що сприяють накопиченню та інтенсивному використанню значного обсягу інформації. Крім того, обдарованих дітей зазвичай відрізняють зосередженість і велика завзятість у розв’язанні поставлених завдань, винахідливість і багата фантазія. Сьогодні існує декілька теоретичних моделей обдарованості, що визначають основні параметри, за якими будуються навчальні програми, педагогічні технології роботи з обдарованими дітьми. Д. Б. Богоявленська у своїх роботах дає таке визначення обдарованості: «Обдарованість — це системна якість психіки, що розвивається протягом життя і визначає можливість досягнення людиною більш високих (незвичайних, неабияких) результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми». Крім того, вона виділила три головні види обдарованості: • академічна, що виявляється в швидкості та легкості опанування значного обсягу готових знань; • інтелектуальна, що полягає в особливій розумовій самостійності, у підвищеній критичності мислення, здатності самостійно глобально, по-філософськи осмислювати складні інтелектуальні проблеми; • творча, тобто здатність до творчої самореалізації в різних галузях життєдіяльності.

Стосовно школярів можна виділити низку ознак, що засвідчують про можливу обдарованість в тій або іншій сфері:

  • легкість навчання і засвоєння навчального матеріалу;
  • тривала концентрація уваги, багатий словниковий запас, здатність до абстрактного мислення;
  • схильність до дискусії з учнями і педагогами, неприйняття суворих вимог дисципліни;
  • допитливість, винахідливість, наполегливість, цілісність, високі ідеали;
  • підвищене почуття гумору, гостра реакція на несправедливість тощо.

У той же час, їм, як правило, бракує емоційного балансу, вони бувають нетерплячими, гипердинамічними, часто їм властиві перебільшені страхи і підвищена уразливість. Відмінними рисами обдарованих дітей інколи називають підвищений енергетичний рівень (тривалість сну, наприклад, у них менше, ніж в однолітків) або порівняно відносну нерівномірність (гетерохронність) розвитку різних психічних функцій (наприклад, розвиток координації рухів може відставати від розвитку пізнавальних здібностей) тощо. Характерна особливість обдарованої дитини полягає в поєднанні у неї властивостей свого і подальшого віку. Як правило, в фізичному й емоційному розвитку обдаровані діти перебувають у межах своєї вікової норми, при цьому значно перевершуючи однолітків інтелектуально. Ця перевага часто призводить до розвитку в обдарованих дітей серйозних соціально-психологічних проблем:

  • емоційні, особистісні та інші психологічні бар’єри, що ускладнюють прояв творчої природи обдарованої дитини;
  • випереджальний розвиток, нетрадиційні погляди на навколишній світ і, як наслідок, відмову від підпорядкування загальним вимогам у школі;
  • шкільні труднощі внаслідок того, що діти з раннім розвитком думають значно швидше, ніж висловлюють свої думки;
  • нестабільність інтересів і поєднання їх широти з поверховістю знань;
  • прагнення до лідерства, часто з рисами диктаторства, що призводить до проблем міжособистісної комунікації;
  • іноді — занижена самооцінка, прагнення не «виділятися» серед однолітків; • невідповідність інтелектуальних, соціальних і етичних потреб обдарованої дитини до реального змісту шкільної програми і кола спілкування, що призводить до неприязні до школи й однолітків;
  • підвищена чутливість до різних подразників і стимулів, що часто вважається гіперактивністю. Наявність зазначених вище психологічних особливостей обдарованої дитини дозволяє стверджувати, що такі діти можуть і повинні бути включені до своєрідної «групи ризику», і для них необхідно спеціально розробляти технологію психологічного супроводу їх розвитку, як в умовах традиційних освітніх закладів, так і в спеціалізованих умовах.

 

  1. Категорії та сфери обдарованості.

 

У новій політичній ситуації, що склалась в Україні, простежується дві тенденції, що переважають: по-перше, відродження національної свідомості, української культури і мови, виховання громадянина України; по-друге, прагнення до інтеграції у світове, європейське співтовариство.

Процеси перебудови в Україні обумовили нові тенденції в розвитку освіти. Потреба суспільства в творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально розвинених громадянах, оновлення національної свідомості, відродження духовності викликали необхідність появи нових концепцій шкіл та інших закладів освіти.

Центром концепції розвитку навчальних закладів нового типу є творча особистість, робота з тими дітьми, які виділяються насамперед підвищеним рівнем розумового розвитку.

Загальна розумова обдарованість викликає найбільший і цілком зрозумілий інтерес у нашій країні. Іноді цих дітей ми називаємо обдарованими дітьми.

Обдаровані діти — це діти, які різко виділяються із середовища ровесників розумовим розвитком, що є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання.

Часто у спілкуванні можна почути словосполучення «талановитий, обдарований учень». Іноді ці слова вживають як синоніми, але ці поняття не слід ототожнювати.

Обдарованість — це сукупність здібностей, що дозволяють індивіду досягти вагомих результатів у одному або декількох видах діяльності, що є цінним для суспільства. Ця якість формується і виявляється в діяльності.

Талановитий — це той, хто має дуже високий рівень здібностей до якої-небудь спеціальної діяльності (музичної, художньої, літературної, технічної, спортивної), причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільне значущих процесах. Крім того, в цей термін, звісно, вкладають ще дві ознаки: наявність виявленого творчого елемента і домінування природжених якостей.

Існують три категорії обдарованих дітей (за М. С. Лейтесом):

  • з ранньою розумовою реалізацією;
  • з прискореним розумовим розвитком;
  • з прискореними ознаками нестандартних здібностей

Учні з ранньою розумовою реалізацією — це учні, у яких за звичайного рівня інтелекту спостерігаються особливі «тяжіння», інтерес до якого-небудь окремого навчального предмета (до якої-небудь галузі науки чи техніки). Такий учень (нерідко, починаючи з середніх класів) пристрасно захоплюється математикою, фізикою, біологією чи мовою, літературою, історією. Учні з прискореним розумовим розвитком — це учні, які за однакових умов різко виділяються високим рівнем інтелекту, особливо вони бувають помітними в молодших класах. За даними психологів, прискорений розвиток інтелекту завжди пов’язаний із великою розумовою активністю, з високою пізнавальною потребою.

Зі «свого» предмета така дитина, значно випереджаючи ровесників, може виділятись легкістю, з якою їй дається специфіка матеріалу, поглибленістю інтересу. Уроки з інших предметів можуть її обтяжувати.

Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей не виділяються своїми розумовими особливостями, не випереджають ровесників у загальному розвитку інтелекту і не виявляють яскравих успіхів із того чи іншого навчального предмета, але відрізняються особливими якостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам’ять щодо певних об’єктів, багатство уяви або здатність до спостереження).

Серед таких школярів зустрічаються учні з нелегким характером, незалежні, уперті, недостатньо контактні.

Обдаровані діти виявляються найяскравіше в таких сферах діяльності: інтелектуальній, академічних досягнень, творчості (креативності), комунікації та лідерстві, в різних видах діяльності та руховій сфері.

1.Інтелектуальна сфера.

Обдарована дитина відрізняється гарною пам’яттю, жвавим мисленням, допитливістю, добре розв’язує задачі, зв’язано викладає свої думки, може мати здібності практично застосувати знання.

  1. Сфера академічних досягнень — це успіхи в опануванні читання, математики, природознавства.
  2. Творчість (креативність). Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і оригінальність, висловлює оригінальні ідеї.
  3. Спілкування. Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкується з дорослими та однолітками, виявляє лідерство в іграх та заняттях із дітьми, ініціативна, бере на себе відповідальність за свої дії.
  4. Сфера художньої діяльності. Дитина виявляє великий інтерес до візуальної інформації, захоплюється художніми заняттями, її роботи вирізняються оригінальністю. Виявляє інтерес до музики, легко відтворює мелодії, із задоволенням співає, намагається створювати музику.
  5. 6. Рухова сфера. Дрібна і точна моторика, чітка зорова-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіє тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

  1. Обдаровані діти мають гарну пам’ять, особистий світогляд, добре розвинуте абстрактне мислення.
  2. В обдарованих дітях добре розвинута свідомість, теоретичний спосіб мислення.
  3. Обдаровані діти, як правило, дуже активні та чимось зайняті. Вони прагнуть працювати більше за інших або займають себе самі, інколи справами, що безпосередньо не стосуються уроку.
  4. Обдаровані діти висувають до себе високі вимоги, у них гостро розвинене почуття справедливості, вони боляче сприймають суспільну несправедливість.
  5. Обдаровані діти наполегливі в досягненні результату у сфері, що їх цікавить, для них характерний творчий пошук.
  6. Вони хочуть навчатися і досягають у цьому успіхів. Навчання дає їм задоволення.
  7. Завдяки численним умінням (класифікувати, установлювати причинно-наслідкові зв’язки, планувати і прогнозувати, робити висновки) вони здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю, особливо в галузі літератури, математики, проведенні дослідів.
  8. Вони вміють критично оцінювати навколишню діяльність і прагнуть проникнути у суть речей і явищ, фантазувати.
  9. Вони ставлять багато запитань і зацікавлені у позитивних відповідях на них.
  10. Урок для них особливо цікавий тоді, коли використовується дослідницький метод.
  11. Обдаровані діти із задоволенням виконують складні та довгострокові завдання.
  12. Обдаровані діти виявляють стійкий інтерес до читання, мають значний за обсягом словниковий запас.
  13. Завдяки частому звертанню до засобів масової інформації, вони, здебільшого, уміють швидко виділяти найбільш значущі відомості, намагаються самостійно знайти важливі джерела інформації.
  14. Чимало з них ставлять перед собою завдання, виконання яких вимагає багато часу.
  15. Обдарованим дітям притаманне почуття гумору, вони мають добре здоров’я, життєрадісні, хоча зрідка трапляються діти зі слабким здоров’ям.
  16. У них перебільшене почуття страху, емоційна незбалансованість порівняно з їхніми однолітками.

3. Опис психодіагностичних методик, які використовуються при роботі з обдарованими учнями .

Анкета вивчення мотивів навчальної діяльності

Цю анкету розроблено в Харківському науково-методичному педа­гогічному центрі управління освіти психологом Б. К. Пашнєвим. Анкета дозволяє виявити ставлення учня до восьми основних мотивів навчальної діяльності методом парного відбору. Анкета складаєть­ся з 28 пунктів, кожний з яких містить пару тверджень, що відображають два з восьми мотивів навчальної діяльності. Анкету сконструйовано таким чином, що дозволяє зіставити між собою вісім основних мотивів навчаль­ної діяльності та виявити ті з них, яким найбільше та найменше віддається перевага.

Мотиви в анкеті позначено літерами алфавіту:

А — зовнішнього примушення, уникнення покарання;

Б — соціально орієнтований обов’язку й відповідальності;

В — пізнавальний;

Г — престижу;

Д — матеріального благополуччя;

Е — отримання інформації;

Ж — досягнення успіху;

З — орієнтації на соціально залежну поведінку.

Проведені дослідження із стандартизації «Анкети вивчення мотивів навчальної діяльності» (усього 4010 випробуваних віком 14–15 років) показали, що під час переходу від домінування мотивів (А, З) із зовніш- ньою мотивацією навчання до мотивів (Б, Г, Д, Е, Ж), де навчальна діяльність є засобом досягнення іншої особистісно значущої мети і далі до провід­ного пізнавального мотиву (В), статистично значно частіше зустрічаються більш високі результати виконання випробуваними тестів: «Шкала прогре­сивних матриць» Дж. Равена, «Опитувальник вивчення рівня пізнавальної активності учнів», «Опитувальник особистісної схильності до творчості» Г. Девіса і «Короткий тест творчого мислення» П. Торренса. Тобто середні показники результатів тестування з названих вище методик у групі випро­буваних, у яких домінував пізнавальний мотив (В), значно перевищували середні показники в групі випробовуваних, де провідними були мотиви Б, Г, Д, Е, Ж, в той самий час середні показники в цій групі значно переви­щували середні показники в групі, де провідними були мотиви А і З.

Опитувальник вивчення рівня пізнавальної активності учнів

Цей опитувальник розроблено у Харківському науково-медичному педагогічному центрі управління освіти психологом Б.К.Пашнєвим.

Опитувальник дозволяє визначити рівень пізнавальної активності учня і порівняти його з нормативними показниками для різних вікових груп.

Пізнавальна та розумова активність лежачи в основі будь-якої навчальної діяльності школяра на всіх вікових етапах його розвитку. Пізнавальна активність – це міра розумового зусилля, що спрямована на задоволення пізнавального інтересу, й містить у собі:

  • швидкість психічних процесів;
  • легкість пробудження активності;
  • напруженість;
  • потребу в розумових зусиллях і враженнях;
  • наполегливість у засвоєнні нового матеріалу і низку інших показ­ників.

Опитувальник складається з 52 питань, з яких 42 спрямовані на вивчення пізнавальної активності, а 10 — на дослідження щирості або соціальної бажаності відповідей. Існують показники норми для учнів віком від 9 до 17 років, окремо для хлопчиків і дівчаток.

 

Шкала прогресивних матриць Дж. Равена

Тест Равена широко використовується в психологічній практиці для дослідження рівня розвитку загального інтелекту і невербаль­них здібностей, незалежних від впливу культури, у вигляді показника IQ. Тест передбачає 60 завдань, які складаються з матриць прямокутної форми, що містять в собі різні фігури, а також сукупності фігур, згруповані таким чином, що вони складають логічне ціле, елементи якого розташовано згід­но з певною закономірністю і певними правилами. Кожній матриці бра­кує однієї частини, яку випробуваний повинен знайти. Тест починається з простих завдань, які поступово ускладнюються. Таким чином реалізується принцип «прогресивності». Існують показники норми для дітей різного віку.

Короткий тест творчого мислення П. Торренса

Тест  призначено для виявлення творчих здібностей дітей у віці від 6 до 18 років. Креативність (творчі здібності) визначалася автором як чутливість до проблем, дефіциту знань, їх дисгармонії. Креативність — це природний процес, який породжує потребу зняти невизначеність або незавершеність, яка надає дитині можливість виявити свої здібності до творчості. Короткий варіант складається з 10 незавершених малюнків, які випробуваному пропонується завершити. Головними показниками висту­пають обчислювані коефіцієнти оригінальності та гнучкості мислення. Існують показники норми для різного віку.

Опитувальник особистісної схильності до творчості Г. Девіса

Опитувальник призначений для виявлення схильності до творчої поведінки у повсякденному житті. Особистісні ознаки креативності містять в собі цікавість, самодостатність, відчуття гармонії, краси, альтруїзм, прагнення до ризику, прийняття безладу, потребу в активності тощо. Опитувальник містить 21 запитання, з допомогою яких діагностують креативність як особистісну властивість. Автором було відредаговано текст опитувальни­ка і визначено норми для дітей у віці 12–17 років.

 

  1. Корекційна робота з обдарованими дітьми

 

У психолого-педагогічній літературі проблеми обдарованих дітей сформульовано таким чином:

  1. Неприязнь до школи. Це пов’язано, як правило, з тим, що навчальна програма занадто проста, нудна і нецікава для обдарованої дитини.
  2. Ігрові інтереси. Виявлено, що обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їх однолітки середніх здібностей. Унаслідок цього обдарована дитина виявляється в ізоляції.
  3. Конформність. Обдаровані діти можуть відкидати стандартні вимоги, особливо якщо ці стандарти йдуть врозріз з їхніми інтересами або здаються безглуздими.
  4. Занурення в філософські проблеми. Обдаровані діти замислюються над філософськими проблемами більше, ніж звичайні діти.
  5. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком.
  6. Прагнення до досконалості (перфекціонізм). Для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості, яка проявляється досить рано.
  7. Відчуття незадоволеності. Вони критично ставляться до власних досягнень, часто незадоволені, звідси — відчуття власної неадекватності й низька самооцінка.
  8. Нереалістичні цілі. Обдаровані діти часто ставлять перед собою високі цілі і, не маючи можливості досягти їх, починають переживати. З іншого боку, прагнення до досконалості призводить до високих досягнень.
  9. Надчутливість. Обдарована дитина більш вразлива, вона часто сприймає слова або невербальні сигнали як прояви неприйняття себе оточуючими. У результаті таку дитину вважають гіперактивною і неуважною, оскільки постійно реагує на різного роду подразники і стимули.
  10. Потреба в увазі дорослих. У силу природної допитливості і прагнення

до пізнання обдаровані діти часто монополізують увагу дорослих, що перебувають поруч.

  1. Нетерпимість. Обдаровані діти нерідко з недостатнім терпінням ставляться до дітей, які стоять нижче їх в інтелектуальному розвитку. Вони можуть відштовхувати оточуючих своїми зауваженнями. Крім того, обдаровані діти часто вважають за краще спілкуватися і грати з дітьми старшого віку. Через це їм інколи важко стати лідерами, бо вони поступаються останнім у фізичному розвитку.

Виходячи з цього, робота соціального педагога, повинна проходити за наступними напрямками:

  1. 1. Контроль за нервово-фізичним навантаженням школяра, яке створюється діяльністю і вимогами педагогів і батьків. Обдаровані діти часто зовні дуже стійкі до перевантажень, і дорослим не просто подолати спокусу вкласти в дитину як можна більше інформації, навичок і т. д. Між тим перевантаження

для неї так само небезпечне, як і для звичайного школяра.

  1. Консультативна і просвітницька робота з дорослими, яка містить наступне:

– по-перше, дуже важливо стежити за тим, щоб дорослі не експлуатували здібності дитини в збиток іншим її інтересам і віковим потребам;

– по-друге, необхідно орієнтувати дорослих на цілісний розвиток дитини, в тому числі тих сторін її психіки, її «Я», в яких вона не проявляє себе яскраво;

– по-третє, консультативна допомога спрямована на вироблення педагогами і батьками стилю ефективного спілкування з обдарованою дитиною, адекватної оцінки її вчинків, розуміння її поведінкових проявів.

Пропоновані завдання допоможуть соціальному педагогу в роботі з обдарованими дітьми у виділених напрямах.

 

5.Особливості роботи з обдарованими дітьми

 

Дослідження і практика свідчать, що розвиток творчої обдарованості може бути затриманий, а іноді і втрачений на будь-якому етапі розвитку дитини. Багато спеціалістів одностайні з приводу причин, що заважають оптимальній реалізації природних задатків дитини, що їх можна розподілити на три категорії:

  • методика викладання та навчальні програми не відповідають запитам обдарованих дітей;
  • у містах із низьким рівнем освіти розвиток дитини не стимулюється її оточенням, тому вона не може високо оцінити значення освіти;
  • психологічні передумови, що заважають реалізації здібностей дитини, часто закладаються в сім’ї. Батькам необхідні знання і навички, що дозволяють забезпечити належний розвиток їхніх обдарованих дітей.

Розвиток обдарованості може бути ефективнішим при дотриманні певних умов. Більшість дослідників проблеми обдарованості свідчать про те, що ефективності роботи з обдарованим дітьми сприяють:

  • своєчасна діагностика інтелектуальних особливостей і здібностей учня;
  • гуманне співробітництво учителя та учня;
  • взаємодія педагогів і батьків;
  • створення для учня ситуацій упевненості в собі;
  • забезпечення учневі права на пошук і помилку без зниження оцінки, надання можливості виправлення помилки і підвищення оцінки;
  • використання такої системи управління пізнавальною діяльністю і заохочення її результатів, що перетворюють ситуативну впевненість на стійку;
  • підтримка ініціативи дитини у всіх видах діяльності;
  • гуманізація сфери спілкування з однолітками та дорослими;
  • надання можливості реалізації фізичної активності;
  • навчання прийомів самостійної роботи, способів самоконтролю, дослідницької діяльності, уміння отримувати знання самостійно;
  • відсутність демонстрації виняткових досягнень, що спричиняють ревність і неприйняття однокласниками, але разом із цим і неприпустимість зменшення досягнень та унікальних здібностей.

Для якісної організації роботи з обдарованими дітьми використовують відповідні стратегії навчання:

  • стратегії навчання, що спираються на кількісні зміни:
  • прискорення — передбачає збільшення темпу освоєння навчального матеріалу;
  • інтенсифікація — передбачає зміну не темпу засвоєння, а збільшення обсягу навчального матеріалу, тобто підвищення інтенсивності навчання; 2) стратегії, що спираються на якісні зміни:
  • диференціація навчання;
  • індивідуалізація навчання.

Яку б стратегію навчання не використовували педагоги, необхідно пам’ятати про формування соціальної компетентності: здатність розбиратися в людях і встановлювати з ними ефективні ділові взаємини. Емпатія (здатність до співпереживання), активна, ділова доброта — одні з головних ознак соціальної компетентності.

Працюючи з обдарованими дітьми, необхідно використовувати активні й інтерактивні методи, методи активізації творчого пошуку, до яких належать: метод евристичної загадки, метод «мозкової атаки», метод синектики, метод гірлянд запитань, метод ліквідації безвихідних ситуацій тощо.

В обдарованої дитини існує багато проблем, які можна розв’язати, якщо оточення поважатиме дитину як особисту цінність, якщо дитина відчуватиме, що її не тільки доброзичливо сприймають, але й люблять та намагаються зрозуміти, підтримують у процесі пізнання, не обмежуючи при цьому її внутрішню свободу. Саме тоді слово «неможливо» можна замінити на — «чудово», «цікаво», «дивовижно », « захоплююче ». Таким чином, умовами успішної роботи з обдарованими дітьми є:

  • осмислення значення розвитку обдарованих дітей кожним членом колективу і посилення у зв’язку з цим уваги до проблеми формування позитивної мотивації навчання;
  • визнання того, що система роботи з обдарованими учнями — один із пріоритетних напрямів роботи школи;
  • постійне вдосконалення науково-методичної роботи та освітнього процесу загальноосвітніх навчальних закладів;
  • залучення до роботи з обдарованими учнями вчителів, які мають високі професійні та особистісні якості, а також «вузьких» спеціалістів (психологів, керівників предметних гуртків тощо).

Додатки

 

Практичним психологом Почуйківської ЗОШ І-ІІ ст. була розроблена система діагностики обдарованих учнів. Далі подано АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ

за результатами діагностики обдарованих учнів.

 

Додаток 1.

 

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ

Головний напрямок в психологічному та педагогічному вихованні обдарованих дітей – це вивчення власних потенціальних можливостей, дослідження таких унікальних та несподіваних явищ, як спалах дитячої та педагогічної талановитості і навіть проблиску геніальності. Однак як можна виявити обдарованість дитини, а виявив, розвинути? Це питання стоїть і перед школою, та перед родиною, і ця задача не представляється нікому легко вирішальною. Але набагато частіше, коли розмова заходить про обдарованість, батьків турбує не стільки питання проте як розвинути видатні дарування їх дітей, скільки – як сприяти розвитку обдарованості, необхідної їм в навчальній діяльності, як виявити якими здібностями володіє, а якими – не володіє дитина, як сформувати обдарованість, якої не досить для успішного оволодіння навчальними предметами, професією, спеціальністю.

Мета роботи з обдарованими дітьми –

  1. Розвиток інтелектуальних, творчих здібностей дітей;
  2. створення сприятливих умов для самореалізації особистості учня;
  3. забезпечення якісного психолого-педагогічного супроводу, діагностики обдарованих учнів, визначення особливостей їх обдарованості;

Задачі психологічної служби:

  1. Виявлення осіб, які можуть бути віднесені до категорії «обдаровані».
  2. Визначення їх особистості.
  3. Робота з обдарованими учнями (допомога їм у прояві своєї обдарованості).
  4. Консультування батьків та вчителів з даної проблематики.

 

Опис психодіагностичного інструментарію:

1.Шкільний тест розумового розвитку. Тест призначений для діагностики розумового розвитку учнів. Складається з шести субтестів-завдань.

2.Методика вивчення рівня невербальної креативності ( за П.Торренсом).

3.Анкета «Виявлення проблем обдарованих дітей». Анкета спрямована те щоб визначити,які проблеми виникають в обдарованої дитини за 4-ма напрямками : проблеми у спілкуванні з однолітками, проблеми у взаємовідносинах з учителями, проблеми в стосунках з батьками, особистісні проблеми обдарованої дитини.

  1. Первинна діагностика обдарованої дитини вчителем. Шкала для рейтингу поведінкових характеристик обдарованих школярів. Розроблено Джозефом Рензуллі(1977р.) і адаптовано Людмилою Василівною Поповою.
  2. Методика визначення стилю навчання і мислення. Дана методика допомагає визначити тип мислення: «лівопівкульний» тип мислення(«мислитель»), «правопівкульний» тип мислення(«художник»), «змішаний» тип мислення.

 

Результати досліджень:

1.Шкільний тест розумового розвитку

Результати обстеження:

 

Таблиця рівнів інтелектуального розвитку школярів за результатами діагностики

Класи            Рівень інтелектуального розвитку
Низький Нижчий за середній Середній Вищий за середній Високий
7 клас 0-40 41-55 56-70 71-90 91-138
8 клас 0-45 46-60 61-80 81-100 101-138
9 клас 0-50 51-70 71-90 91-110 111-138

 

В.О. ( 6 клас)  101 б. – високий рівень інтелектуального розвитку.

В.А. (7 клас) – 52 б. – нижчий за середній рівень інтелектуального розвитку. Дівчина хвилювалась і можливо могла отримати кращий результат.

К. В.(7 клас) 61б.- середній рівень інтелектуального розвитку.

Д.Р.(8 клас) 48 б. – нижчий за середній рівень інтелектуального розвитку.

Л.А. (7 клас) 107 б. – високий рівень інтелектуального розвитку.

Л.С. ( 8 клас) 97 б. – вищий за середній рівень інтелектуального розвитку.

П. В.(8 клас) 95 б. – вищий за середній рівень інтелектуального розвитку.

Б.К. ( 9 клас)  85б.  –  середній  рівень інтелектуального розвитку. На мою думку якби дівчина менше відволікалась і більше сконцентрувала увагу на завданні то могла б отримати кращий результат.

Б. І.(9 клас) 117 б. –  високий рівень інтелектуального розвитку.

 

  1. Методика вивчення рівня невербальної креативності. (за П.Торренсом)

Мета обстеження – вивчення рівня невербальної креативності.

Зміст проведеної роботи:

На сторінці зображені незакінчені фігури. Якщо ти додаси до них додаткові лінії, у тебе вийдуть цікаві предмети або сюжетні картинки. Спробуй придумати таку картинку або історію, яку ніхто інший не зможе придумати. Зроби її завершеною і цікавою, додавай до неї нові ідеї. Придумай цікаву назву для кожної картинки і напиши її під картинкою.

 

Д.Р.Швидкість 10 б. – придумав зображення до кожного малюнку.

Оригінальність 7 б. – здатність дитини висувати нові нестандартні ідеї – рівень нижче середнього.

Гнучкість 4 б. – рівень нижче середнього, риса проявляється, але рідко.

 

Л. С.Швидкість 10 б. – придумала зображення до кожного малюнку.

Оригінальність 10 б. – здатність висувати нові, нестандартні ідеї, бачити незвичайне в звичайному, діяти не «як усі» – середній рівень риса проявляється і не проявляється в однаковій мірі.

Гнучкість 6 б. – здатність дитини висувати різноманітні ідеї – середній рівень – риса проявляється і не проявляється в однаковій мірі.

 

В.О.Швидкість 10 б. – придумав зображення до кожного малюнку.

Оригінальність 13 б. – здатність висувати нові, нестандартні ідеї, бачити незвичайне в звичайному, діяти не «як усі» – рівень вище середнього –  риса проявляється часто, але не завжди.

Гнучкість 8 б. – здатність дитини висувати різноманітні ідеї – рівень вище середнього – риса проявляється часто, але не завжди.

 

Б. І.Швидкість 10 б. – придумав зображення до кожного малюнку.

Оригінальність 4 б. – здатність висувати нові, нестандартні ідеї, бачити незвичайне в звичайному, діяти не «як усі» – низький рівень – риса не проявляється зовсім.

Гнучкість 7 б. – здатність дитини висувати різноманітні ідеї – рівень вище середнього – риса проявляється часто, але не завжди.

 

В.А. – Швидкість 10 б. – придумала зображення до кожної незавершеної фігури.

Оригінальність 11 б. – здатність висувати нові, нестандартні ідеї, бачити незвичайне в звичайному, діяти не «як усі» – середній рівень – риса проявляється і не проявляється в однаковій мір.

Гнучкість 10 б. – здатність дитини висувати різноманітні ідеї, переходити від одного аспекту до іншого – високий рівень – риса проявляється завжди.

 

Л. А. – Швидкість 10 б. – до всіх незавершених фігур придумала зображення.

Оригінальність 10 б. – середній рівень – риса проявляється і не проявляється в однаковій мірі. Здатність дитини висувати нестандартні ідеї.

Гнучкість 8 б. – здатність висувати різноманітні ідеї. Риса проявляється часто, але не завжди.

 

К.В. – Швидкість 8 б. – до 8-ми незавершених фігур придумав зображення(80 %)

Оригінальність 7б. – рівень нижче середнього – риса проявляється, але рідко. Здатність дитини висувати нестандартні ідеї.

Гнучкість 6 б. – здатність висувати різноманітні ідеї. Риса проявляється, але рідко.

 

П.В. – Швидкість 10 б. – до всіх незавершених фігур придумала зображення.

Оригінальність 9 б. – середній рівень – риса проявляється і не проявляється в однаковій мірі. Здатність дитини висувати нестандартні ідеї.

Гнучкість 8 б. – здатність висувати різноманітні ідеї. Риса проявляється і не проявляється в однаковій мірі.

 

Б.К. – Швидкість 10 б. – до всіх незавершених фігур придумала зображення.

Оригінальність 10 б. – середній рівень – риса проявляється і не проявляється в однаковій мірі. Здатність дитини висувати нестандартні ідеї.

Гнучкість 7 б. – здатність висувати різноманітні ідеї. Риса проявляється і не проявляється в однаковій мірі.

 

  1. Анкета «Виявлення проблем обдарованих дітей».

За даною анкетою можна було виявити 4 типи проблем, які можуть виникати в обдарованої дитини :

І. Проблеми у спілкуванні з однолітками.

ІІ. Проблеми у взаємовідносинах з учителями.

ІІІ. Проблеми в стосунках з батьками.

ІV. Особистісні проблеми обдарованої дитини.

1.Б. І. – учениця 9-го класу. Виявлено проблеми особистого характеру. Вважає себе винною у разі виникнення невдачі.

Рекомендації:

Батькам потрібно не відмахуватись від проблем дитини. Якщо дитина засмучується, не загострювати на цьому увагу. Вона просто повинна бути впевнена, що найближчі люди завжди знаходяться поруч і готові її підтримати в будь-якій ситуації. Пам’ятати, що замахуватися на великі перемоги легше, якщо ззаду є надійні тили.

2.В.О. – учень 6-го класу. В результаті анкетування було виявлено такі труднощі, що виникали в дитини :

– Проблеми у взаємовідносинах з учителями.

1.Дорікання від учителів, якщо учень не виконував, якесь завдання.

– Особистісні проблеми обдарованої дитини.

2.У разі невдачі учень, думає,що нічого не може і не вміє. Вважає себе винним,якщо щось не виходить.

3.Ображається на зауваження батьків та вчителів.

Рекомендації:

Вчителю – Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона може опанувати. Не забувати, що дитині для успіху потрібно розуміння, спілкування, допомога.

Батькам потрібно не відмахуватись від проблем дитини. Якщо дитина засмучується, не загострювати на цьому увагу. Вона просто повинна бути впевнена, що найближчі люди завжди знаходяться поруч і готові її підтримати в будь-якій ситуації. Пам’ятати, що замахуватися на великі перемоги легше, якщо ззаду є надійні тили.

3.Б. К. – учениця 9-го класу. В результаті анкетування було виявлено такі труднощі, що виникали в дівчини :

– Проблеми у взаємовідносинах з учителями.

Рекомендації:

Конфлікти,які виникають в дитини з вчителями,пов’язані з тим,що дівчині потрібно навчитись терпінню, правильній поведінці з людьми старшими за неї. Батькам необхідно допомагати дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих, спілкування зі своєю дитиною), оскільки людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

4.В.А. учениця 7-го класу. В результаті анкетування було виявлено такі труднощі, що виникали в дівчини :

– Проблеми у спілкуванні з однолітками.

У дівчини виникають непорозуміння з однолітками. На запитання чи є у тебе друзі у класі дівчина відповіла,що так. Хоча за спостереженнями та результатами соціометрії ця відповідь не правдива. В дівчини конфлікти з однокласниками та не має друзів серед них.

– Особистісні проблеми обдарованої дитини.

Особистісні проблеми також спираються на спілкування з однолітками. Обдарована дитина є більш емоційно-чутлива за інших. Звичайні діти сказані слова сприймають за жарти, а обдаровані можуть сприйняти як образу.

Дівчині потрібно вчитись легше сприймати криві слова в свою адресу.

Рекомендації:

У соціальній ізоляції дитині завжди некомфортно. Вона страждає із-зі відсутності друзів, навіть якщо і не говорить про це. Завдання батьків — допомогти їй освоїти ази дружби.

  1. Запрошуйте однолітків у гості (вдома діти легше знаходять контакт).
  2. Розширюйте коло спілкування своєї дитини (наприклад, запишіть її в гурток чи секцію — захоплення цікавим заняттям об’єднує дітей).
  3. Надайте дитині право вибору, в тому числі і щодо друзів (навіть якщо вам зовсім незрозуміло, що він знайшов у цьому Васі або Петі).
  4. Учіть дитину основам міжособистісного спілкування: співчуттю, справедливості, вмінню приймати почуття іншої людини.
  5. Постарайтеся якомога рідше змінювати звичне коло спілкування (наприклад, дитячий садок, школу) — часта зміна колективу негативно позначається як на тихоні, так і на дитині з задатками лідера.
  6. Ніколи не кажіть: «І навіщо ці друзі, ми без них легко обійдемося!» Навіть найтепліші родинні стосунки не замінять дитині спілкування з однолітками.
  7. Обговорюйте з дитиною її соціальне життя, в тому числі і спілкування з друзями. Якщо трапилася сварка, конфлікт — вислухайте, підтримайте, а мирити не поспішайте! Друзі повинні розібратися самі. Пам’ятайте про те, що дружба в дитячому колективі дуже мінлива: сьогодні вони — не розлий вода, завтра — чи не вороги.
  8. 5. К.В. учень 7-го класу. В результаті анкетування було виявлено такі труднощі, що виникають в дитини :
  • Проблеми у взаємовідносинах з учителями.

В анкеті хлопець написав,що в його виникають конфлікти з учителями, а також,що вони вимагають від його більш високих знань,ніж від однокласників.

  • Проблеми в стосунках з батьками.

Рекомендації:

З хлопцем потрібно провести  бесіду про його інтелект і можливості, пояснити дитині,що його рівень знань вищий за його однокласників, тому і вчителі вимагають від його більш високих знань, в порівнянні з іншими. Щоб у майбутньому не виникало проблем із тим чого до його особистості привертається більше уваги.

Батьки так само як і вчителі вимагають від хлопця більшого. Хлопцеві потрібно правильно навчитись розподіляти свій час, не лінуватись у виконанні своїх обов’язків, і в його не буде виникати ніяких конфліктів.

6.Л.А. учениця 7-го класу. В результаті анкетування було виявлено такі труднощі, що виникають в дитини :

– Особистісні проблеми обдарованої дитини.

У разі невдачі дівчина винить себе, а також ображається на друзів.

Рекомендації:

Вчителю – Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона може опанувати. Не забувати, що дитині для успіху потрібно розуміння, спілкування, допомога.

Батькам потрібно не відмахуватись від проблем дитини. Якщо дитина засмучується, не загострювати на цьому увагу. Вона просто повинна бути впевнена, що найближчі люди завжди знаходяться поруч і готові її підтримати в будь-якій ситуації. Пам’ятати, що замахуватися на великі перемоги легше, якщо ззаду є надійні тили.

7.П.В. учень 8-го класу. В результаті анкетування було виявлено такі труднощі, що виникають в дитини :

–  Проблеми у взаємовідносинах з учителями.

В анкеті хлопець написав,що в його виникають конфлікти з учителями, а також,що вони вимагають від його більш високих знань,ніж від однокласників.

  • Проблеми в стосунках з батьками.

Рекомендації:

З хлопцем потрібно провести  бесіду про його інтелект і можливості, пояснити дитині,що його рівень знань вищий за його однокласників, тому і вчителі вимагають від його більш високих знань, в порівнянні з іншими. Щоб у майбутньому не виникало проблем із тим чого до його особистості привертається більше уваги.

Батьки так само як і вчителі вимагають від хлопця більшого. Хлопцеві потрібно правильно навчитись розподіляти свій час, не лінуватись у виконанні своїх обов’язків, і в його не буде виникати ніяких конфліктів.

  1. 8. Л.С. учениця 8-го класу. В результаті анкетування було виявлено такі труднощі, що виникають в дитини :
  • Проблеми у взаємовідносинах з учителями.

На уроках дівчина поводить себе зверхньо. Дівчині потрібно вчитись спілкуванню з людьми старшими за себе, та поваги.

Рекомендації:

Вчитель повинен навчати дитину самодисципліні та самовдосконаленню. Самодисципліна в великій мірі залежить від сили волі учня,його наполегливістю,працьовитості. Вона несе в собі вдосконалення особистості,прагнення досягнути мети, без прояву негативної поведінки. Дитина навчається контролювати свої вчинки,слова і поведінку.

9.Д. Р. учень 8-го класу. В результаті анкетування було виявлено такі труднощі, що виникають в дитини :

І. Проблеми у спілкуванні з однолітками.

За результатами соціометрії, хлопець має статус знехтуваного, друзів однолітків в його не має. В хлопця окрім таланту виражена девіантна поведінка, вчинки,які він робить,щоб привернути до себе увагу, відвертають від його не лише однолітків,але і старших та дорослих людей.

ІІ. Проблеми у взаємовідносинах з учителями.

Хлопець сам створює, конфліктні ситуації, через які неодноразово з ним проводились виховні бесіди.

ІІІ. Проблеми в стосунках з батьками.

Батьки використовують не правильні методи виховання. Обдарована дитина потребує більшої любові та опіки.

ІV. Особистісні проблеми обдарованої дитини.

Обдарована дитина є більш емоційно-чутлива за інших. Звичайні діти сказані слова сприймають за жарти, а обдаровані можуть сприйняти як образу. Хлопцеві потрібно вчитись легше сприймати криві слова в свою адресу.

Рекомендації:

Батькам необхідно змінювати свої стилі виховання, навчитись знаходити спільну мову з дитиною. Дитині не вистачає батьківської любові, опіки та розуміння.

 

  1. 4. Первинна діагностика обдарованої дитини вчителем.

Шкала для рейтингу поведінкових характеристик обдарованих школярів. Розроблено Джозефом Рензуллі(1977 р.) і адаптовано Людмилою Василівною Поповою.

Пропонована шкала складена для того,щоб учитель міг оцінити характеристики учня в пізнавальній, мотиваційній, творчій і лідерській галузях. Оскільки чотири шкали представляють відносно різні сторони поведінки, оцінки по різних шкалах не підсумовуються.

Оцінювання характеристик відбувалось наступним способом :

1-якщо Ви майже ніколи не спостерігаєте цієї характеристики;

2-якщо Ви спостерігаєте цю характеристику час від часу;

3-якщо Ви спостерігаєте цю характеристику досить часто;

4-якщо Ви спостерігаєте цю характеристику майже увесь час.

Дані шкали заповнялись вчителями, які навчають цих учнів. Проведено було між 2-ма вчителями Гайдучик Оксана Арсенівна – вчитель української мови та української літератури та Демчак Василь Миколайович – вчитель географії та трудового навчання.

 

Пізнавальні характеристики учня Мотиваційні характеристики Лідерські характеристики Творчі характеристики
Гайдучик Демчак Гайдучик Демчак Гайдучик Демчак Гайдучик Демчак
1.В.О. 12 16 10 9 13 10 17 24
2.К.В. 9 10 13 9 14 12 19 22
3.В. А. 6 7 9 10 12 11 22 25
4.Л. А. 17 19 13 15 14 15 26 29
5.Д.Р. 5 8 6 7 11 7 19 22
6.П.В. 12 14 9 10 10 11 25 25
7.Л.С. 17 14 14 12 19 12 32 24
8.Б. К. 10 11 10 9 17 13 30 25
9.Б. І. 13 13 16 16 13 14 27 22

 

Шкала І. Пізнавальні характеристики учня – максимальний бал 20.

Шкала ІІ. Мотиваційні характеристики – максимальний бал  20.

Шкала ІІІ. Лідерські характеристики – максимальний бал 20.

Шкала ІV. Творчі характеристики – максимальний бал 40.

1.В.О.учень 6-го класу.

Шкала І.Пізнавальні характеристики – рівень вище середнього. Риси проявляються часто,але не завжди.

Шкала ІІ. Мотиваційні характеристики – середній рівень. Характеристики проявляються і не проявляються в однаковій мірі.

Шкала ІІІ. Лідерські характеристики – переходять з середнього рівня на рівень вище середнього.

Шкала ІV. Творчі характеристики – середній рівень. Риси проявляються і не проявляються в однаковій мірі.

2.К.В. учень 7-го класу.

Шкала І.Пізнавальні характеристики – середній рівень. Характеристики проявляються і не проявляються в однаковій мірі.

Шкала ІІ. Мотиваційні характеристики – переходять з середнього рівня на рівень вище середнього.

Шкала ІІІ. Лідерські характеристики – рівень вище середнього. Риси проявляються часто,але не завжди.

Шкала ІV. Творчі характеристики – середній рівень. Риси проявляються і не проявляються в однаковій мірі.

3.В. А. учениця 7-го класу.

Шкала І.Пізнавальні характеристики – проявляються на рівні нижче за середній. Характеристики проявляються, але рідко.

Шкала ІІ. Мотиваційні характеристики – середній рівень. Характеристики проявляються і не проявляються в однаковій мірі.

Шкала ІІІ. Лідерські характеристики – середній рівень. Характеристики проявляються і не проявляються в однаковій мірі.

Шкала ІV. Творчі характеристики – переход з середнього рівня на рівень вище за середній.

4.Л. А. учениця 7 класу.

Шкала І.Пізнавальні характеристики – переходять і з рівня вищого за середній,на високий рівень.

Шкала ІІ. Мотиваційні характеристики – рівень вище середнього. Характеристики проявляються часто, але не завжди.

Шкала ІІІ. Лідерські характеристики – рівень вище середнього. Характеристики проявляються часто, але не завжди.

Шкала ІV. Творчі характеристики – рівень вище середнього. Характеристики проявляються часто, але не завжди.

5.Д. Р. учень 8 класу.

Шкала І.Пізнавальні характеристики – проявляються на рівні нижче за середній. Характеристики проявляються, але рідко.

Шкала ІІ. Мотиваційні характеристики –  проявляються на рівні нижче за середній. Характеристики проявляються, але рідко.

Шкала ІІІ. Лідерські характеристики – середній рівень. Характеристики проявляються і не проявляються в однаковій мірі.

Шкала ІV. Творчі характеристики – середній рівень. Характеристики проявляються і не проявляються в однаковій мірі.

6.П. В. учень 8 класу.

Шкала І.Пізнавальні характеристики – рівень вище середнього. Риси проявляються часто,але не завжди.

Шкала ІІ. Мотиваційні характеристики – середній рівень. Характеристики проявляються і не проявляються в однаковій мірі.

Шкала ІІІ. Лідерські характеристики – середній рівень. Характеристики проявляються і не проявляються в однаковій мірі.

Шкала ІV. Творчі характеристики – рівень вище середнього. Риси проявляються часто,але не завжди.

7.Л.С. учениця 8 класу.

Шкала І.Пізнавальні характеристики – переходять і з рівня вищого за середній,на високий рівень.

Шкала ІІ. Мотиваційні характеристики – рівень вище середнього. Риси проявляються часто,але не завжди.

Шкала ІІІ. Лідерські характеристики – переходять із рівня вищого за середній на високий рівень. Розвиваючи такі здібності можемо отримати повноцінного лідера.

Шкала ІV. Творчі характеристики – рівень вище середнього. Риси проявляються часто,але не завжди.

8.Б. К. учениця 9 класу.

Шкала І.Пізнавальні характеристики – середній рівень. Характеристики проявляються і не проявляються в однаковій мірі.

Шкала ІІ. Мотиваційні характеристики – середній рівень. Характеристики проявляються і не проявляються в однаковій мірі.

Шкала ІІІ. Лідерські характеристики – переходять із рівня вищого за середній на високий рівень. Розвиваючи такі здібності можемо отримати повноцінного лідера.

Шкала ІV. Творчі характеристики – рівень вище середнього. Риси проявляються часто,але не завжди.

9.Б.І. учениця 9 класу.

Шкала І.Пізнавальні характеристики – рівень вище середнього. Риси проявляються часто,але не завжди.

Шкала ІІ. Мотиваційні характеристики – рівень вище середнього. Риси проявляються часто,але не завжди.

Шкала ІІІ. Лідерські характеристики – рівень вище середнього. Риси проявляються часто,але не завжди.

Шкала ІV. Творчі характеристики – переходять з середнього рівня на рівень вище середнього.

 

 

  1. 5. Методика визначення стилю навчання і мислення.

З допомогою даного тесту визначалося три типи мислення:

  1. «Лівопівкульний» тип.
  2. «Правопівкульний» тип.
  3. «Змішаний» тип мислення.

Інтерпретація результатів дослідження типів мислення

  1. “Лівопівкульний” тин мислення (“мислитель”). Ті, хто опрацьовує інформацію за допомогою лівої півкулі, віддають перевагу проблемам, що вирішуються логічним шляхом; вони активні і говіркі, скоріше конформісти (залежні від групи), шукають точні факти, люблять конструктивні принципи і завдання. Вони швидше зроблять висновки, ніж запропонують нові ідеї, а по суті – вони швидше покращать існуючий процес або продукт, ніж винайдуть щось нове. У зв’язку з цим вони люблять обробляти готову інформацію: класифікувати, систематизувати, виділяти головне, конспектувати тощо. У навчанні вони полюбляють чітку структуру викладу, організації роботи, конкретні, зрозумілі вимоги до виконання завдань, критерії оцінювання. “Лівопівкульні” звичайно віддають перевагу поясненням. їм рекомендується більше читати, формувати при вивченні будь-якої дисципліни систему її знань та постійно керуватись нею, але не забувати вносити в неї своєчасні корективи. Загалом, їм необхідно вчитись цінувати конкретний матеріал, використовувати спостереження, розвивати художню уяву.

Для лівопівкульномислячих (логічний тип) людей характерна оптимістичність та самостійність. Вони легко вступають у контакт з іншими людьми, в роботі вони більше покладаються на розрахунки, ніж на інтуїцію, більше довіряють інформації з офіційних джерел, ніж власним враженням. Для цих людей краще працювати там, де є потреба в логічному мисленні: математик, конструктор, організатор виробництва, програміст, пілот, водій.

  1. “Правопівкульний” тип мислення (“художник”). Ті, хто обробляє інформацію за допомогою правої півкулі, віддають перевагу проблемам, які вирішують інтуїтивним шляхом, за допомогою образного мислення. Їм подобаються винаходи, пошук головної ідеї, відкриття через проблемну ситуацію. Тому у навчанні вони полюбляють дискусії, диспути, аналіз ситуації, ігри та інші активні методи навчання. Вони здебільшого неконформісти, мають потяг до прояву особистої ініціативи. їм подобаються гнучкі правила, і вони суттєво людино орієнтовані (емпатійні).

Одночасно людей художнього типу мислення характеризує схильність до песимізму; вони більше покладаються на власні почуття, ніж на логічний аналіз подій, що не завжди на користь справі. Ці люди не дуже товариські, але можуть продуктивно працювати навіть у несприятливих умовах. Їх чекає успіх у галузях діяльності, де переважає образне мислення: художник, актор, архітектор, лікар, вихователь тощо.

С. “Змішаний” тип мислення. Якщо у людини мають однаковий прояв обидва типи мислення, то відкривається широкий спектр діяльності: поєднання послідовності в роботі і водночас здатності образно, цілісно, швидко сприймати події, ретельно обмірковувати свої вчинки, особливо в екстремальних ситуаціях (управлінець, лектор тощо).

 

1.В.О. Учень 6-го класу – 17 б. «Змішаний» тип мислення.

2.Д. Р. Учень 8-го класу – 18 б. «Правопівкульний» тип мислення.

3.П.В. Учень 8-го класу – 26 б. «Змішаний» тип мислення.

4.К. В. Учень 7-го класу – 16 б. «Правопівкульний» тип мислення.

5.В. А. Учениця 7-го класу – 19 б. «Правопівкульний» тип мислення.

6.Л. А. Учениця 7-го класу – 20 б. «Змішаний» тип мислення.

7.Л. С. Учениця 8-го класу – 21 б. «Змішаний» тип мислення.

8.Б. К.. Учениця 9-го класу – 21 б. «Змішаний» тип мислення.

9.Б. І. Учениця 9-го класу – 20 б. «Лівопівкульний» тип мислення.

До уваги вчителів :

Домінантна ліва півкуля (аудіали). Дитина здатна до формального навчання, настирлива, відповідальна. Вона віддає перевагу індивідуальному навчанню, здатна сидіти за письмовим столом тривалий час, добре виконує шкільні завдання.
Основна сфера спеціалізації лівої півкулі — логічне мислення. Донедавна лікарі вважали цю півкулю домінантною, однак фактично вона домінує лише при виконанні таких функцій, як: обробка вербальної інформації; аналітичне мислення; буквальне розуміння слів; послідовне мислення; математичні здібності.
Логічний і аналітичний підходи, необхідні для виконання математичних завдань, також є наслідком роботи лівої півкулі мозку. Вона ж здійснює контроль за рухами правої половини тіла. Коли учень піднімає праву руку, це означає, що команда її підняти надійшла від лівої півкулі мозку. Опрацьовуючи новий матеріал з лівопікульними дітьми краще спершу запам’ятати правило, а вже потім добирати до його приклади.

Домінантна права півкуля (візуали, кінестетики). Дитина любить неяскраве світло й тепло, не може довго сидіти без руху. Вона надає перевагу груповому навчанню, любить рухатися, торкатися предметів і брати їх. Основною сферою спеціалізації правої півкулі є інтуїція. Зазвичай її не вважають домінантною. Вона відповідає за виконання таких функцій: обробка невербальної інформації в символах та образах; паралельна обробка інформації (права півкуля може одночасно опрацьовувати багато різнопланової інформації, здатна бачити проблему в цілому, не застосовуючи аналіз); просторова орієнтація; музикальність; розуміння метафор і результатів роботи чужої уяви; відповідає за художні здібності; почуття та емоції; контролює рухи лівої половини тіла. Опрацьовувати новий матеріал з правопівкульними краще розпочинати з прикладу, а з його формулювати правило.

Рівнопівкульні аудіали, візуали та кінестетики. Ці діти мають однаково розвинені ліву та праву півкулі. Організовувати навчальну діяльність таких учнів потрібно враховуючи їхній основний канал сприйняття інформації.

 

Пам’ятка батькам обдарованих дітей:

  1. 1. Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.
  2. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
  3. 3. Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.
  4. Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
  5. Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів,щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
  6. Допомагайте дитині задовольнити основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
  7. Допомагає дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
  8. Поясніть, що не всі запитання дитини завжди можна відповісти одночасно. Для цього потрібен час, а з боку дитини – терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
    9. Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
  9. Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

 

Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини

  1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.
  2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.
  3. відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.
  4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
  5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.
  6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.
  7. Показуйте дитині цікаві місця.
  8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.
  9. ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.
  10. ніколи не карайте дитину приниженням.
  11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.
  12. Привчайте дитину самостійно мислити.
  13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.
  14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.
  15. уважно ставтеся до потреб дитини.
  16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.
  17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.
  18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.
  19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.
  20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.
  21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.
  22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
  23. Допомагайте дитині бути особистістю.
  24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
  25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.
  26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.
  27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

 

Пам’ятка

«Що повинен знати педагог, який виховує обдаровану дитину?»

 

  • У талановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, уміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у діяльності.
  • Немотивований тиск та примус, нав’язування занять затримують прояви справжніх природних нахилів.
  • Занадто рання спеціалізація та «професіоналізація» збіднюють особистість. Необхідно гармо­нійно розвивати сукупність тілесних, душевних і розумових сил, які становитимуть реальну користь у житті, допоможуть вихованцеві посісти достойне місце в суспільстві.
  • Талановитій дитині необхідно надавати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у певних межах обговорювати з дорослими свої наміри. У результаті виробляється самоповага та здатність критично оцінювати свої здібності й дії.
  • Інтенсивному розвитку природних задатків допомагають ознайомлення з різноманітною ді­яльністю, глибокі й помірно численні враження. Потрібні для творчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні з природою, яка пробуджує мислення, уяву, творчість.

За результатами аналізу отриманих даних, рекомендовано:

  1. Адміністрації:
  • ознайомити батьків з функціюванням психологічної служби закладу;
  • ознайомитися з результатами роботи з обдарованими дітьми;
  • відвідувати уроки для надання методичних рекомендацій по роботі з обдарованими учнями;
  • співпрацювати з психологічною службою щодо роботи з обдарованими учнями. 2. Вчителям:
  • активно співпрацювати з психологічною службою для допомоги у складанні індивідуальних програм розвитку обдарованих учнів;
  • у навчальній та виховній роботі з учнями використовувати індивідуальні особливості учнів;
  • розвивати виявлені здібності учнів та стимулювати для розвинення інших;
  • у навчальній та виховній роботі з учнями мати на увазі рекомендації психологічної служби;
  1. Психологічній службі:
  • надати інформацію адміністрації щодо роботи з обдарованими дітьми;
  • надати допомогу вчителям у складанні індивідуальних програм розвитку обдарованих учнів;
  • надати консультативну допомогу батькам, учням, вчителям;
  • проводити роботу з обдарованими учнями щодо допомоги їм у прояві їх обдарованості.

Розвиток обдарованості учнів залежить від професійного рівня педагогів та використання креативних методів навчання. У практиці педагогічної діяльності слід використовувати нові технології навчання, які сприятимуть розвитку інтелектуальної , творчої, предметної або лідерської обдарованості.

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.

Поради батькам, які турбуються про розумове

здоров’я та щастя обдарованих дітей

Розвиток обдарованих дітей гальмується здебільшого через відсутність соціально-матеріальної бази, потрібної для вияву різнобічних талантів дітей, їхньої творчості, а також через формалізовану, механізовану та автоматизовану систему навчання, поневолення дитячої обдарованості бездуховною масовою культурою, відсутність психологічної допомоги дітям у подоланні комплексу неповноцінності.

У вихованні цієї категорії дітей особлива відповідальність лягає на сім’ю. Як ми уже зазначили, фахівці, які працюють із обдарованими дітьми, давно помітили, що найчастіше вони зростають в інтелігентних сім’ях. І справа тут зовсім не в особливих генах геніальності — їх природа розподілила між усіма дітьми порівну. Справа — у родинній атмосфері, у системі родинних цінностей.

Неправильний підхід до талановитих дітей у родинному колі, їх обожнювання призводять до негативних наслідків. А. Макаренко у «Книзі для батьків» наводить цікавий приклад виховання єдиного сина в сім’ї Кетових. Завдяки детально продуманій системі ви- ховання Вітько швидко випередив однолітків у навчанні. У п’ять років він правильно говорив російською і німецькою мовами, в десять — почав ознайомлюватися з класичною літературою, у дванадцять — читав в оригіналі Шекспіра, «перескочив» через десятий клас, а в сімнадцять вступив на фізико-математичний факультет університету, уразивши професорів своєю обдарованістю та ерудицією. Проте він сформувався як егоїст, холодний цинік, байдужий до всього і до всіх. Головним для нього був він сам, його успіхи й задоволення, тому він бездушно відмовився принести з аптеки ліки хворому батькові.

Отже, щоб позбутися негативних наслідків, надамо кілька порад для батьків.

  1. Будинок обдарованої дитини — це тил, у якому на неї чекає турбота, захист, підтримка, розуміння.
  2. Підтримуйте здібності дитини до творчості. Не давайте негативної оцінки творчим спробам дитини.
  3. Будьте терплячими до особливих, інколи безглуздих ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Намагайтесь відповісти на всі «дикі» запитання.
  4. Пам’ятайте, що обдаровані діти все люблять робити самостійно. Етапи розвитку творчої особистості.
  5. Допомагайте дитині поважати себе та свої ідеї, а також ідеї та думки інших.
  6. Допомагайте у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любов, повага до себе та оточуючих). Якщо все це відсутнє, то дитина не досягне самовизначення.
  7. Поясніть, що на низку питань не можна дати відповіді чи дати однозначної відповіді.
  8. Допоможіть дитині стати «розумним авантюристом», тобто інколи ризикувати, користуватися інтуїцією у процесі пізнання.
  9. Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагайте усунутись від негативного ставлення інших дітей, зменшити соціальне тертя.
  10. Обдарована дитина повинна мати друзів, компаньйонів.
  11. Доведіть до відома обдарованих дітей прийоми, що допоможуть їм виходити зі скрутного становища.

 

 

 

Додаток 3.

 

Вправи та ігри,що використовуються при роботі з обдарованими учнями.

 

 «Симпозіум»

Учням пропонують уважно прочитати навчальний текст протягом певного проміжку часу і розподілити між собою ролі: редактор, критик, автор, рецензент, незнайко, доцент, академік. Потім кожен у своєму амплуа повинен викласти навчальний текст. Інші учасники симпозіуму оцінюють виступ.

Рекомендація. Учасники симпозіуму також мають право доповнювати виступ одне одного.

 

«Скриня мудрості»

Учням пропонують уважно прочитати текст і написати записку, в якій поставлене важке питання по тексту. Усі нотатки поміщають у коробку. Потім повторно всі читають текст і виймають з коробки по одній записці. По черзі відповідають на запитання.

Рекомендація. Оцінюють змістовність, глибину питання і якість відповіді.

 

«Незвичайна доповідь»

Педагог читає текст. Кожен учень кодує зміст тексту за допомогою знаків, схем, малюнків і передає таку записку сусідові праворуч. Тепер кожен робить доповідь по цьому тексту, використовуючи малюнки або схеми свого сусіди.

 

«Мініатюра»

Учасники об’єднуються у групи по 3–4 людини. Всі читають навчальний текст, а потім кожна група зображує зміст тексту якою-небудь мініатюрою. Це може бути сценка, пісня, пантоміма. Інші повинні словами пояснити побачене. Кожну мініатюру оцінюють по 5-бальній шкалі з урахуванням винахідливості, оригінальності виконання.

 

«Виявлення помилки»

Учням пропонують уважно прочитати текст, зрозуміти його зміст і основну думку. Потім їм дають цей же текст, але зі зміненим певною мірою змістом. Завдання — знайти і виправити всі неправильні твердження. Кожен виконує завдання письмово, після чого обговорюють зроблені виправлення. Якщо не всі неточності помічені учнями, то пропонують ще раз переглянути початковий навчальний текст і відзначити упущення.

 

«Настирливий гравець»

Учні отримують наступну інструкцію: «Відомо, що дрібні деталі навчального матеріалу потрібні для міцного засвоєння. Зараз ми прочитаємо текст у темпі, але уважно. Потім ви складете список питань по тексту. У кого цей список буде довшим, той і виграв у цьому інтелектуальному змаганні. Важливо, щоб питання охопили весь навчальний матеріал, усі його нюанси. Після складання питань ви будете по черзі ставити свої питання всім учням, а вони по черзі будуть коротко відповідати на них. Так ми визначимо найнастирливішого гравця».

 

«Склади програму навчання»

Учні отримують наступну інструкцію: «Прочитайте навчальний текст. Уявіть, що ви укладач навчальної програми з даного предмету. Програма повинна відображати основний зміст, розділи, теми, труднощі, які можуть зустрічатися під час вивчення цього матеріалу, прийоми, які полегшать засвоєння матеріалу. Потрібно скласти найбільш зручну, раціональну і оптимальну програму, якою могли б користуватися інші учні». Потім програму виносять на загальне обговорення.

 

«Цікаві історії»

Учні отримують наступну інструкцію: «Ознайомтеся з навчальним текстом. Виділіть і випишіть у стовпчиках ключові слова цього тексту. Придумайте цікаву історію, в якій усі ці слова послідовно, одне за одним, пов’язані в якусь осмислену, можливо, неймовірну історію». Потім проводять конкурс на найоригінальнішу і цікаву історію з цих слів. Після конкурсу пропонують

відтворити початковий навчальний текст, спираючись тільки на свої ключові слова. Перемагає той, хто переказує текст найбільш близько до оригіналу.

Список використаної літератури:

 

  1. Корекційна робота соціального педагога. Ігри та вправи /уклад. Л. В. Туріщева. — Х.: Вид. група «Основа», 2012. — 127 [1] c. — (Серія «Психологічна служба школи»).
  2. Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія та практика. Збірник наукових праць. Випуск 2. – К.: Інститут обдарованої дитини АПН України, 2009. – 276 с.
  3. Психодіагностика обдарованості: — Х.: Вид. група «Основа»: «Тріада+», 2007.— 128 с. — (Психологічна служба школи).
  4. Психолого-педагогічне тестування обдарованої молоді. Методичний посібник / Укл. О. Р. Шелегеда. Запоріжжя: КЗ «ЗОЦТКУМ» ЗОР,
  5. Робота з обдарованими дітьми / М. О. Володарська, А. І. Настенко, О. М. Пілаєва, С. М. Полуніна, В. М. Сисоєва.— X. : Вид. група «Основа», 2010.— 190, [2] с. — (Б-ка журн. «Початкове навчання та виховання»; Вип. 1 (73)
18 156 переглядів

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: